 Історія скаутинґу починається у першому десятилітті минулого століття у Великобританії. Засновником скаутського руху став відомий англійський громадський діяч, полковник Британської армії Роберт Стефенсон Сміт Бейден-Пауел [Robert Stephenson Smyth Baden-Powell] (також зустрічається як Баден-Пауел).
Усе почалося з того, що Бі.Пі. (від англ. літер "B" та "P" – саме так називають Бейден-Пауела скаути усього світу) вирішив розвинути навчальну програму, яку успішно розробив і запровадив під час своєї військової кар'єри, у програму для розвитку хлопців-підлітків. Для того, щоб теорія не розходилася з практикою, він організував табір на острові Броунсі, де зібрав 20 хлопчаків з різних за соціальним статусом сімей. (Див.Перший скаутський табір) Експеримент виявився настільки успішним, що Бейден-Пауел вирішив опублікувати його результати окремою книгою "Скаутинґ для хлопчиків" як особливу програму для "бойскаутів" (від англ. "boy" – "хлопець" та "scout" – "розвідник"), друкуючи окремі розділи своєї праці через кожні п'ятнадцять днів протягом дев'яти місяців 1907 року. Видаючи книгу, він не мав на меті створення нової організації, а лише намагався створити цікаву і корисну програму діяльності і розвитку для членів уже існуючих організацій, таких як "бригади хлопчиків". Однак цікавість до його ідей, викладених у книзі, виявилася настільки приголомшливою, що буквально протягом тижня по всій країні хлопці утворювали патрулі бойскаутів, а під кінець року почала діяти національна штаб-квартира з координації скаутського руху. У 1916 році виникла організація "кабскаутів" (від англ. "cubscout" – "малий розвідник"), чия програма діяльності була тісно пов'язана з подіями, викладеними в книзі "Джунглі" Р.Кіплінґа, з яким Бі.Пі. мав приятельські стосунки. Приблизно в той же час з'явились "ровери-скаути" – об'єднання молодих людей, що здебільшого складалися з колишніх старших скаутів, які хотіли залишатися членами Руху, але не обов'язково у якості скаут-лідерів. У 1946 році створилася секція дорослих скаутів ("сеньйорів"), мета якої – координація роботи скаутської організації та забезпечення заходів для скаутів у віці 15-18 років. Уже більш ніж століття Скаутський Рух росте, розвивається, адаптуючись до нових умов навколишнього світу. Скаутські організації діють більш ніж у 150 країнах, набуваючи національних рис. Скаутські спілки та асоціації нараховують мільйони дітей та молоді.  Бі.Пі. (Див. Баден-Пауел) узявся за переробку підручника '"Допомога в розвідці", який тепер зорієнтував на молодих читачів. У 1907 році він організував експериментальний табір на острові Броунсі задля втілення своїх ідей на практиці. Там він зібрав разом 20 хлопчаків. Одні з них відвідували закриті приватні школи для багатих, інші – були вихідцями із середовища робітничого класу. Результати експерименту зараз відомі в усьому світі! Праця "Скаутинґ для хлопчиків", опублікована у 1908 році, мала величезний успіх. Спонтанно хлопчики стали організовуватися у скаутські патрулі, реалізуючи на практиці ідеї, закладені у книзі. Те, що було задумано як посібник для існуючих організацій, у процесі роботи перетворилося в підручник нового Руху. Безсумнівно, Бі.Пі. вніс дещо фундаментальне й істотно прогресивне в молодіжне середовище Англії і всього світу. Згодом "Скаутинґ для хлопчиків" переклали більш ніж тридцятьма мовами у різних країнах. (Див. Останнє Послання Баден-Пауела до скаутів) У вересні 1908 року Баден Пауел відкрив офіс, щоб мати можливість відповідати на численні листи, які йшли звідусіль. Скаутинґ швидко поширився усією Британською імперією і згодом скаутські осередки створюються практично у всіх куточках земної кулі. У певні часи у деяких країнах, зокрема й Україні, скаутський рух заборонявся тоталітарними та окупаційними режимами. У ньому недемократична влада вбачала загрозу собі, хоча скаутинґ за своєю суттю – демократичний добровільний рух, що відкидає усіляке насильство. Новий рух молоді постійно зростав і у 1910 році досяг таких розмірів, що Бі.Пі. стало зрозуміло – скаутинґ має стати його життєвим завданням. Він був переконаний, що може набагато більше зробити для своєї Батьківщини, виховуючи молодь як добрих та гідних громадян країни, аніж навчаючи невелику кількість молодиків для майбутніх воєн. Король Великобританії Едвард VII порадив Бейден-Пауелу покинути військову службу, вважаючи, що ширячи свою виховну методу, він буде найбільш корисним Батьківщині. Бі.Пі. покинув армію і почав повноцінно жити "іншим життям", як він це казав: "життям, присвяченим службі світу через скаутинґ". Із цього часу його енергія та ентузіазм направлялися на розвиток бойскаутинґу й ґьорлґайдинґу, який був започаткований ще у 1909 році, коли дівчатка, що були присутніми на перших Скаутських Зборах у Кришталевому палаці в Лондоні, звернулися до Бі.Пі. із проханням допомогти їм стати скаутами. Він подорожував усім світом й бував скрізь, де з'являлася необхідність у його допомозі, заохочуючи скаутів до росту й усіляко надихаючи активістів скаутського руху. У 1912 році він одружився з Олав Соумс, яка виявилася гарним другом і постійним помічником у всій його роботі. У них народилися троє дітей – Пітер, Хета й Бетті. Леді Бейден-Пауел згодом стала відома як Всесвітня керівниця ґайдів. Перша світова війна перервала ширення скаутинґу на деякий час. З її закінченням він продовжив зростати і у 1920 році скаути з різних країн уперше зустрілись на перших світових скаутських зборах, які самі скаути назвали "Джемборі" (у африканських аборигенів це означало буквально "збір усіх племен"), що відбулись у Лондоні. Останнього вечора цього Джемборі, 6 серпня 1920 року, весела ватага різномовних скаутів проголосила Бі.Пі. Головним Скаутом світу.(Див.Світові Скаутські Джемборі) Міжнародні заходи скаутів, що відбувались пізніше, підтвердили, що це був не тільки почесний титул – скаути бачили Бі.Пі. своїм дійсним керівником і натхненником. Щирі вітання, коли він прибував на збори, і тиша, коли лишень підводив руку, підтверджували, поза сумнівом, що він зміг покорити своїми ідеями серця послідовників у багатьох країнах. Скаутський рух зростав і далі. В день його 21-ї річниці він нараховував у своїх лавах вже понад 2 млн. членів у всіх культурних країнах світу. З цієї нагоди король Юрій V іменував Бі.Пі. бароном й присвоїв титул лорд Бейден-Пауел оф Ґілвел. Однак для усіх скаутів він назавжди так і залишиться Бі.Пі., Головним Скаутом світу. За лондонським Джемборі настала черга другого, яке відбулося у Данії у 1924 році, потім третього – у 1929 році у Англії, четвертого – 1933 року в Угорщині, п’ятого – 1937 року в Голландії. Але Джемборі були лише частиною зусиль скаутинґу за світове братерство. Бі.Пі. багато подорожував, провадив листування із скаутськими провідниками багатьох країн і постійно писав на виховні теми, ілюструючи свої статті й книжки власними малюнками. Він написав відомі праці як "Підручник для вовченят" (1916), "Мої пригоди на службі розвідника" (1916), "Підручник для скаутмайстрів" (1920), "Що скаути вміють робити" (1921), "Мандрівка за успіхом" (1922). Всього Бі.Пі. написав 32 книги. Про нього говорять як про видатного військового, письменника, художника, актора, він цікавився також різьбярством, любительським кіно, Бі.Пі. був прекрасним організатором, почесним доктором шести університетів, кавалером 28 іноземних і 19 скаутських нагород та відзнак. Сам Бейден-Пауел є яскравим прикладом різностороннього самовиховання для скаутів.
|
